Апостол розкрив, за яким принципом ЗСУ обирають напрямки для контрнаступу: що стоїть за рішеннями командування

0

Командувач Десантно-штурмових військ Олег Апостол пояснив, чому українська армія не намагається наступати одночасно на всіх ділянках фронту та які чинники визначають доцільність наступальних операцій.

c40d47c82e91f2878674ec0955e4599348047406bf59f4bbc01c28e46f9f8416

Українська армія змушена діяти в умовах, коли кожне військове рішення має не лише оперативне, а й стратегічне значення. На фронті немає можливості однаково ефективно посилювати всі напрямки, а спроба досягти результату будь-якою ціною може обернутися невиправданими втратами та погіршенням загальної ситуації. Саме тому вибір ділянки для наступу залежить передусім від того, наскільки реальним є досягнення поставленої мети.

Про підходи до планування таких операцій розповів командувач Десантно-штурмових військ ЗСУ, генерал-майор Олег Апостол під час спілкування з представниками медіа. Він пояснив, що військове керівництво має оцінювати не тільки складність обстановки, а й наявність передумов для успішного проведення наступальних дій.

За словами генерала, принцип вибору напрямку доволі прагматичний: українські підрозділи повинні діяти там, де існують можливості для досягнення конкретного результату. Сам факт того, що певна ділянка фронту потребує активних дій, ще не означає, що саме там доцільно розпочинати наступ.

Апостол наголосив, що наступальна операція проти чисельно переважаючого та добре підготовленого угруповання може виявитися надзвичайно складною. Якщо співвідношення сил, обставини на місцевості та інші умови не дозволяють розраховувати на успіх, командування повинно враховувати ці обмеження під час ухвалення рішень.

Чому ЗСУ не можуть наступати на всіх напрямках одночасно

Одна з головних проблем сучасної війни полягає в обмеженості ресурсів. Навіть за наявності підготовлених військових неможливо нескінченно збільшувати кількість підрозділів, техніки та засобів підтримки на кожній ділянці фронту. Будь-яка масштабна операція потребує ретельної підготовки, узгодження дій різних компонентів війська та забезпечення необхідними ресурсами.

Крім того, наступ завжди передбачає ризики. Військове керівництво має розуміти, чи здатні підрозділи виконати поставлене завдання, наскільки підготовлені позиції противника та чи не призведе спроба просування до втрати можливостей на інших напрямках.

Раніше The Press Post писав на цю тему: «Сирський розкрив, чому ЗСУ пішли на Курськ замість посилення оборони Покровська».

Тому вибір пріоритетів не можна розглядати як просте порівняння, де одна ділянка фронту важлива, а інша — ні. Йдеться про визначення найбільш доцільного способу використання наявних сил у конкретних умовах.

Наступ і оборона мають різні завдання

Окрему увагу командувач звернув на необхідність розрізняти наступальні операції та стабілізацію фронту. Попри те, що обидва типи дій впливають на загальну обстановку, їхні цілі суттєво відрізняються.

Під час наступу військові прагнуть досягти визначеного результату: змінити конфігурацію лінії зіткнення, зайняти важливі позиції або створити умови для подальших дій. Для цього необхідно мати відповідні можливості та розуміння того, як розвиватиметься операція після її початку.

Стабілізація фронту передбачає іншу логіку. Її головне завдання — не допустити подальшого просування противника, втримати важливі рубежі та зменшити його здатність продовжувати наступальні дії. У таких умовах навіть відсутність територіальних змін не означає, що військові не досягають поставленої мети.

Фактично йдеться про два різні способи впливу на ситуацію. В одному випадку ініціатива використовується для отримання переваги, в іншому — для стримування тиску та виснаження сил противника.

Чому просування на карті не є єдиним показником успіху

Ще один важливий аспект, на який звернув увагу Апостол, — оцінювання результативності військових операцій. У суспільному сприйнятті успіх на фронті нерідко пов’язують із кількістю звільнених або зайнятих територій. Однак реальна військова ситуація значно складніша за відображення на карті.

Більше контексту — у попередньому матеріалі The Press Post: «Новий курс Драпатого? У ЗСУ несподівано зупинили поповнення штурмових полків: що стоїть за рішенням командування».

Операція може не супроводжуватися помітною зміною лінії фронту, але водночас впливати на можливості противника, змушувати його перекидати резерви та змінювати плани. Такі результати не завжди можна одразу побачити, проте вони здатні мати значення для подальшого розвитку бойових дій.

Водночас територіальне просування саме по собі не гарантує стратегічної переваги. Якщо зайняті позиції неможливо втримати або їхнє захоплення не створює додаткових можливостей, цінність такого результату може бути обмеженою.

Пояснення командувача ДШВ демонструє, що сучасне планування українських операцій передбачає оцінювання значно ширшого кола чинників, ніж просто необхідність відповісти на дії противника на певній ділянці.

У підсумку головний принцип, озвучений Олегом Апостолом, полягає в тому, що наступ має бути обґрунтованим і спрямованим на досягнення реального результату. В умовах виснажливої війни важливо не просто демонструвати активність на фронті, а правильно визначати момент і напрямок, де використання військових можливостей може принести найбільшу користь для оборони України.

Дмитро Швецов — Міжнародний кореспондент, який висвітлює війни, зокрема події в Україні, пише про бої на фронті, атаки на цивільні об’єкти та вплив війни на населення України. Він базуєтсья в Лондоні, Великобританія.

Цей матеріал опубліковано 13.11.2026, 10:58 GMT+3 Kyiv; 03:58 GMT-4 Washington, розділ: Війна Росії проти України, Думка, із заголовком: “Апостол розкрив, за яким принципом ЗСУ обирають напрямки для контрнаступу: що стоїть за рішеннями командування”. Якщо в публікації з’являться зміни, про це буде зазначено та описано у кінці публікації.

Більше новин у головній стрічці газети

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *